Пластик 2

Сонце прокидається нещасно
Я перестав це помічати з часом
Думав, воно мені радіє безмежно
Прикривши фіранки рухом обережним
Застеляю килимами, поки ще не пізно
Холодну підлогу мого ескапізму
За вікном черги, там люди спорять
Чи можна розп'яття познімати в сторіс
В тарілці нині пінопласт - молодці
Тоже можна їсти, якшо на молоці
Мій рідний край намальований Тарасом
Закашлявся від кальянів на терасах
Що тут є справжнє? А де факсиміле
В матриці добре, але ми таксі берем
На фоні апокаліптичної сепії
Зроблю у сторіс святкове селфі

Я не біла ворона
Я такий, як всі люди
Крім тої файної роби
Ніц ліпше не буде
Я зачесаний рівно
Я не сміюсь і не плачу
Я хочу просто вводити капчу
Решта все рівно

Я не прижмурюю очі, сонце жарить, я від нього не сліпну
Я приймаю реальність, яка вона в окулярах віртуального світу
Там я вперше цілувався, там колись я буду своїх нащадків при родах
Сервер мене перебиває, коли я його запитую, що таке слово "природа"
Я змирився, шо це вічна помилка
Апетит ніякий, як на поминках
І люди в кафешках за великим гаджетом
Свою тарілку не можуть побачити
Ми ше в дорозі з вашого краю
Але, походу, таки назад повернемо
Я скажу собі: "Я живий", - перед дзеркалом
І з любов'ю протру powerbank

Я не біла ворона
Я такий, як всі люди
Крім тої файної роби
Ніц ліпше не буде
Я зачесаний рівно
Я не сміюсь і не плачу
Я хочу просто вводити капчу
Решта все рівно

Дім обмотаний плівкою
Робота обмотана плівкою
Кохана обмотана плівкою
Сім'я обмотана плівкою
Машина обмотана плівкою
Бог обмотаний плівкою
Я пальцями тріскаю бульбашки
Все нове і готове для вжитку